А.С.Д’яков

Чернівецький держуніверситет

НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДОВІ ФАХОВОЇ ЛЕКСИКИ НА ОСНОВІ ФАХОВИХ ТЕКСТІВ

Для ефективнішої підготовки кваліфікованих перекладачів необхідно знайомити студентів з фаховою лексикою відповідної мови. Для цього студенти після текстів на загальну тематику повинні вчитися перекладати фахові тексти, наприклад, з економіки, фінансів, юриспруденції, природничих та технічних наук тощо.

Проте специфіка викладання перекладу на факультетах іноземних мов, на відміну від немовних (як природничих, так і гуманітарних) факультетів, пов’язана з тим, що на немовних спеціальностях основною метою так званих реферативних груп є така: студенти після «загальної іноземної мови» вивчають так звану фахову (мову для спеціальних цілей) відповідної спеціальності. Тому в реферативних групах їх навчають ґенерації та аналізові фахових текстів, а потім — різним типам перекладу вказаних текстів.

Отже, на перший погляд, студенти спеціальних відділень повинні бути фахівцями з перекладу широкого профілю, тому основною вадою цієї програми є те, що у студентів не відбувається формування спеціальних лексиконів. Тому головною метою викладання перекладу на мовних спеціальностях є насамперед навчання студентів основам загального перекладу (1-2 курси), а на 3-5 курсах необхідно вводити переклад спеціальних текстів, причому напрямок залежатиме від попиту в суспільстві.

3вичайно, сучасні фахові мови мають дуже сильне розгалудження і засвоїти всі ці лексичні одиниці дуже важко, тим більше, що перекладач не є фахівцем з відповідної галузі і просто не розуміє цю лексику навіть своєю рідною мовою. Ось де необхідна кооперація викладачів мови та галузевих фахівців при підготовці курсів.

Тому основним завданням, що стоїть перед викладачами перекладу, є підготовка вступного курсу в спеціальність для ознайомлення студентів принаймні з загальнонауковою лексикою та з базовою лексикою основних галузей науки, а далі необхідно підготувати такий курс, що включає основи спеціальності.

Програма підготовки перекладачів широкого профілю має ґрунтуватися на низці лексичних тем за аналогією з методикою викладання іноземної мови на немовних спеціальностях, або з такими спеціальними дисциплінами, як усна практика, читання, письмо, граматика та ін. Ці теми повинні включати як розмовну та загальнонаукову лексику, так і специфічну лексику, характерну для відповідної розмовної теми. Основою кожної такої теми повинні бути базові тексти, до яких має додаватися комплексна лексика відповідної галузі. Базові тексти мають бути ориґінальними фраґментами зі статей, взятих з іноземної фахової періодики та з наукової літератури взагалі. Частина цих базових текстів повинна бути взята з загальної періодики і присвячена загальним темам. Але головне, па що слід звернути увагу, — це аналіз тексту та галузевої лексики, що в ньому зустрічається, на основі комплексних лексичних вправ. Ці вправи можуть бути таких типів: 1) відшукати в тексті іншомовні еквіваленти відповідних українських слів; 2) скласти речення з засвоєною лексикою (для перевірки правильності засвоєння цієї лексики). Особливої уваги заслуговують вправи тестового типу, де студенти мають вибрати український чи іншомовний еквівалент відповідної лексичної одиниці з чотирьох чи п’яти запропонованих варіантів відповіді, один з котрих є вірним.

Саме на основі цього підходу нами було укладено посібник з перекладу для студентів англійського відділення. Перша частина цього посібника включає низку розмовних тем як підготовчий етап. Базові тексти цього збірника були взяті з англомовної преси (”The Boston Globe”, ”Life”, ”Smithsonian”, ”New York Times” тощо). До цих текстів додаються аналіз тематичної лексики (який включає такі пункти, як активна лексика, пасивна лексика, а. також тематичний словник, «фальшиві друзі перекладача», екзотизми, синонімічні, антонімічні та паронімічні групи) та вправи вищезгаданого типу.